Огляд Hello Neighbor можна було би просто завершити на цьому ж реченні, сказавши, що гра погана. Просто погана.

Так, у ній є декілька хороших речей, які, на жаль, не витягують забавку з болота. Якщо ви, купившись на заголовок та специфічний художній стиль скріншотів, очікували чогось на кшталт Neighbours from Hell, то ми змушені вас засмутити. Hello Neighbor — гра зовсім іншого типу. Це стелсовий горор. Втім, її проблема полягає не в цьому, а у кривизні механік, дивній взаємодії зі світом та кволому виконанні свого прямого завдання — лякати гравця. Адже горор із Hello Neighbor просто не вдався. Якщо ви не проти витратити трохи вільного часу, тоді зможете дізнатися, чому все настільки погано.

Веселкове жахіття

На початку гра ще може викликати відчуття занепокоєнення. Історія про божевільного сусіда… Що він приховує в своєму будинку? Може, ми відіграємо роль його сина? Що взагалі відбувається? У плані спантеличення гра проявляє себе непогано. Шкода, що катсцени коротенькі, тому більшість деталей історії потрібно дізнаватися самому. Мова, наприклад, про картини та фотографії на стінах, з яких стає зрозуміло, що сусід — жахлива людина, але він одружився з жінкою, яка була його повною протилежністю. І отак до самого кінця, де історія взагалі перетворюється на якийсь «Інтерстеллар». Ти просто сидиш і думаєш: якого гобіта взагалі трапилося?

Претензій щодо стилістики гри нема, але повірте, настільки депресивна історія на фоні яскравої палітри кольорів дуже контрастує. А коли (якщо) ви усвідомите, що це ще й горор, то відчуєте подвійний дискомфорт. Є лише декілька рівнів, які відрізняються своєю стилістикою від решти, тому перед першим запуском готуйтеся до, в певному розумінні, одноманітних локацій. І це те, що у Hello Neighbor викликає найменше нарікань.

Я хочу пограти з тобою у гру…

На кожному рівні розкидані купи різного непотребу, є декілька сховків та основних прибамбасів, які допоможуть перейти до наступної локації. Втім, ніхто не вказує, що потрібно робити. Це не проблема, проте в певний момент хочеться просто опустити руки. Нехай ви змогли зрозуміти, що від вас вимагають. То що взагалі робити у грі? Попри купу можливостей, Hello Neighbor змушує просто бігати. Тобто проявити креативність можна, проте найлегшим рішенням є звичайна втеча. Відчиняєте усі двері на локації, щоб можна було кружляти колами, а коли сусід вас побачить, то просто біжите, допоки через півхвилини він від вас не відчепиться. На рівнях, де є змога чкурнути до свого будинку, навіть цього не потрібно. Можна просто перебігти дорогу і ви в безпеці — далі сусід за вами не піде. Чому такі рішення найкращі? Тому що намагаючись добігти до сховку, є високі шанси, що сусід просто вас побачить і витягне вас з укриття. Та навіть у випадку помилки гра вас просто не покарає.

Дуже важливою проблемою Hello Neighbor є те, що скільки би разів сусід вас не наздоганяв, ви все одно почнете рівень з тими предметами, з якими він вас піймав. Усі коробки, інструменти або інші декорації залишаться на своїх місцях. Отак і виходить, що жодних наслідків провалу немає. Так, перші декілька разів є певна напруга, але коли ти розумієш, що за необережні дії тобі нічого не буде, перестаєш зайвий раз озиратися. І ви лише подумайте, наскільки це велика проблема для горора. Виконавши основне завдання (відімкнувши двері, вимкнувши генератор тощо), можна просто бігти до виходу. Не важливо, чи піймає при цьому вас сусід, ви просто розпочнете рівень з уже виконаним завданням і зможете повторити спробу отакої втечі.

Добре-добре, гра все ж вставляє палиці в колеса. Проте ці патики не настільки міцні, щоби змусити аж настільки боятися зазирнути у чергову кімнату. Піймавши вас, сусід розставить поблизу місця злочину камери і капкани. І начебто це повинно змусити гравця діяти обережно. Втім, знешкодити пастки доволі просто — потрібно кинути в них якимось важким предметом. І якщо поруч зі знешкодженими камерами можуть з’являтися нові (більше ніж три в одному кутку так і не траплялося), то з рештою перепон все набагато простіше. Потрібно кинути щось у них і не ворушити, тоді сусід їх просто не оновлюватиме, адже на тому місці уже буде лежати використана пастка. Отак і виходить, що покарання за необережні дії гравець фактично не отримує, хоча на адаптацію сусіда до ваших дій розробники робили ледь не основну ставку ще на старті розробки. Втім, як ви розумієте, все набагато простіше і працює не дуже добре.

Тисяча й один спосіб нашкодити

Окрім якоїсь основної цілі, на кожному рівні є безліч можливостей, якими гравець може користуватися. У тім то й справа, що «може». Взагалі універсальним засобом у Hello Neighbor є коробки. Будуєш піраміди і застрибуєш, куди тобі заманеться. Втім, ближче до кінця гри лише ними обійтися не вдасться. Та й будинок сусіда з кожним актом починає розростатися, тому й шляхів виконання кінцевого завдання стає все більше. І це різноманіття засобів справді тішить, проте, знову ж таки, ніхто вас не буде вести за руку і вказувати, що та чи інша річ має певне призначення. Побачили розпечений лом? Примагнітьте його спеціальним засобом та киньте у душ, щоб охолодити. Ну а потім ламайте ним все, що вам заманеться.

Може тисячі способів нашкодити сусіду у грі немає, проте їх достатньо. Потрібне лише шалене терпіння, щоб дістатися до кінця, де всі ці можливості стають доступними. Якщо вам вдалося це зробити менш ніж за годину, тоді вітаю, у вас IQ 200. Після першого запуску настільки швидке проходження може здатися неможливим, але цьому є хороше пояснення. До гри потрібно довго звикати, особливо до її механіки та взаємодії з предметами.

Без вікон, без дверей, повна хата жуків

Доброго дня. У вас знайдеться хвилинка для баґів?

З таких слів розробники і повинні були стартувати реліз гри. Ще на стадії бети не все було веселково, хоча те, що вийшло у кінці, все ж є придатним до гри. Та є купа «але». По-перше, механіка гри. Зайшовши у Hello Neighbor, елементарно допетрати, що в першому акті на бісову драбину не просто можна застрибнути, а це потрібно зробити, щоби пройти рівень, дуже важко. Персонаж просто сповзає зі сходів при кожному стрибку. Так може завершитися ваше проходження Hello Neighbor. До всього, деякі предмети просто поводять себе некоректно. Іноді вони можуть застрягати у дивному положенні або летіти у Нарнію.

Та родзинкою цього абсурду є сусід. Його поведінку іноді важко пояснити словами або законами фізики. Він наче потяг, який просто їде на вас по рейках. Цим можна користуватися, заганяючи сусіда в його ж розкидані повсюди пастки. Та головне, що на майже на кожному рівні є сліпі зони, куди він просто не може залізти. Наприклад, головний персонаж може втулитися під платформу на даху, а він ні. Тому сусід увесь час буде зістрибувати на землю, а ви можете просто вийти звідти і завершити розпочату справу.

За тиждень після релізу розробники випустили декілька оновлень. Одне з них займає 1 гігабайт. Вважаєте, мало? Це при тому, що запакована Hello Neighbor займає 2 гігабайти. Якоїсь складної математики тут нема, проте ви повинні розуміти, що було ще при релізі.

Як висновок, можна сказати, що Hello Neighbor — не та гра, яку ви, ймовірно, очікували. Навіть попри це, вона заледве виконує свої основні функції. Горор, який не може навіть налякати, який ніяк не карає за помилки, який максимум може зацікавити дивною історією. Втім, навіть остання точно всім не сподобається. Зважаючи на не дуже зручну взаємодію та дивну поведінку предметів, Hello Neighbor не заслуговую місця у вашій ігротеці.